Меню

          Комплексний підхід до оздоровлення дитини розпочинається з першого дня                           її  перебування в дитячому садочку. Як сказав Сократ "Здоров’я – це ще не все,
але все інше без нього – ніщо…"

Загартування та зміцнення здоров'я

 Загартування – це система дій, спрямованих на підвищення опірності організму, розвиток здатності швидко і без шкоди для здоров'я пристосуватись до різноманітних умов життя.

При загартуванні потрібно керуватись такими принципами: послідовність, систематичність, врахування індивідуальних особливостей, без страху, негативних почуттів. В загартуванні дитячого організму використовуються такі фактори: повітря, вода, сонячне тепло.

Форма роботи

Особливості організації

Відповідальні

1

Повітряні ванни

не вимагають спеціальних заходів, витрат часу

- на прогулянці, натуральний одяг, тривалість до 30 хв.
- в приміщенні до 10 хв., полегшений одяг, кутове провітрювання, за відсутності протягів
- сон при доступі свіжого повітря

Стар.мед.сестра,
Вихователі

2

Сонячні ванни

Суворо дозуються, не цілий день на сонці, з дозволу медиків, з 9 до 12 годин ранку, після 16 ввечері, починати 3-4 хв. Доводячи до 15 хв одноразово, 40 хв протягом дня

Стар.мед.сестра,
Вихователі

3

Водні процедури

найдійовіший засіб, організм у 30 разів інтенсивніше втрачає тепло, тренування систем

- щоденно прохолодне вмивання, миття рук, шиї,
t початкова 32°С, кожні 3 дні знижується на 1°С до t 22°C,
- обливання ніг після сну, t початкова 36°С до t 24 °С, розтирання рушником, водночас масаж шкіри

Стар.мед.сестра,
Вихователі

4

Ходьба босоніж

Запропонувати скинути взуття, походити по траві, м»якій землі, піску, гладеньким камінцям, профілактика плоскостопості, розвиток тактильних відчуттів

Стар.мед.сестра,
Вихователі

5

Ходіння «Доріжкою здоров'я»

Ходьба босоніж щоденно для профілактики плоскостопості, розвиток тактильних відчуттів з використанням природних наповнювачів (сіль, пісок, каштани, фасоль, горох, гречка)

Стар.мед.сестра,
Вихователі

6

Санація повітря сольовою лампою, іонізація

Щоденно, за графіком санація та іонізація повітря у приміщення ДНЗ

Стар.мед.сестра,
Пом.вихователів

7

Профілактика плоскостопості, викривлень хребта

Включати в рухові паузи, комплекси ранкової та гімнастики пробудження, щодня у добре провітреному приміщенні, з використанням додаткового обладнання)

Стар.мед.сестра,
Вихователі

8

Пальчикова гімнастика

Щодня, продовж дня, як фізкультхвилинка на заняттях, у вільний час як спеціальне заняття з використанням віршів, пісень, потішок, звуконаслідування

Практичний психолог,
Вихователі

9

Дихальна гімнастика

Валеохвилинки

Впродовж дня на свіжому повітрі, у добре провітреному приміщенні, ігри-звуконаслідування для вентиляції легенів, розвитку грудного дихання, активізації головного мозку

Практичний психолог,
Вихователі

10

Психогімнастика

За планом психолога для зниження збудження, зняття напруження, у вільний час як спеціальне заняття

Практичний психолог

11

Психологічне розвантаження

розслаблення м'язів

За планом психолога для зниження збудження, зняття напруження, , діє заспокійливо на нервову систему, зняття втоми, оптимізації психічних процесів

Практичний психолог

12

Кольоротерапія

Вплив на самопочуття, фізіологію – заспокійливо, активізує діяльність органів, систем залежно від кольору спектру

Практичний психолог

13

Музикотерапия

Для заспокоєння нервової системи, як супровід режимних моментів,в артист-й діяльності, створення «Картин настрою»

Практичний психолог,
Муз.керівник

14

Оздоровчий біг

Щоденно під час ранкової гімнастики з дітьми старшого дошкільного віку, 3 – 4 хв.

Стар.мед.сест.,
Вихователі

 

Ризький метод загартування

Метод розроблений спеціалістами в м.Рига в 1996 році, класифікується як спеціальна загартовуюча процедура (певний час, відповідні умови, обладнання).
У поєднанні із обв’язковим повсякденним загартуванням природними силами (раціональний одяг, оптимальний температурний режим, аерація, місцеві обливання) становлять 2 види загартування і мають на меті – зміцнити здоров’я дитини, підвищити працездатність організму.
Практично ризький метод використовується для системного загартування дошкільників, зміцнення імунітету, заходи стимулюють захисні сили дитячого організму до несприятливих змін навколишнього середовища.
Розпочинати загартовуючі заходи рекомендується з 15 жовтня і продовжувати до початку літнього оздоровчого періоду 15 травня.
Найсприятливіший час доби - після денного сну, температура приміщення 20–22°С.

Методика передбачає використання наступного обладнання:

  • Сіль для приготування 10% розчину повареної солі
  • 3 полотна довжиною 1,2 – 1,5 м., шириною 70 см.
  • 2 відра промаркованих для розчину та води
  • 3 ребристі килимки довжиною 1,2 – 1,5 м
  • Сухий килимок звичайний
  • Термометр для води.

Методика проведеня Ризького загартування

Вихователь разом з помічником після денного сну в спальній кімнаті готують дві ємкості:
1) відро з розчином 1 кг солі в 10 л води 39-40° С
2) відро з гарячою водою 39-40° С

Розподіляють дітей на підгрупи по 4 – 5 чоловік і послідовно босоніж проводять кожну групу, 3 рази повторюючи

3 етапи ризького методу

1. Змочують перше полотно в розчині солі і викладають на перший ребристий килимок
2. Змочують друге полотно в гарячій воді і викладають на другий ребристий килимок
3. Викладають третє сухе полотно на звичайний сухий килимок

  • перед проходженням кожної наступної групи дітей два полотна знову змочують у відповідних ємкостях, з відповідною температурою
  • діти, які прийшли після хвороби йдуть у першу чергу (ослаблені одразу після вставання з ліжка, поки полотно гаряче, не затримуючись одягаються)
  • значно підвищується оздоровчий вплив методу на організм дитини у поєднанні з наступним проведенням гігієнічної гімнастики в групі після одягання.

Організація освітнього процесу в контексті формування у дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я

Вимоги сучасності потребують переорієнтації змісту виховання підростаючого покоління, зміщення акцентів на створення умов для поступального, повноцінного, всебічного розвитку особистості. Для того, щоб навчити дітей жити, успішно діяти у світі, самовизначитися у ньому, необхідно сформувати у них, починаючи з дошкільного віку, ціннісне ставлення до себе, свого образу „Я”, одним із компонентів якого є „Я – здоровий”.

Ця парадигма сучасної освіти яскраво відображена в державних документах, а саме: Законах України „Про дошкільну освіту”, „Про охорону дитинства” „Національній доктрині розвитку освіти”, „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” та ін. Зокрема, у „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” одним із основних завдань дошкільної освіти на сучасному етапі є забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку дошкільника, формування в нього ціннісного ставлення до природи, культури, людей і самого себе.

Сучасними психологами і педагогами вивчаються умови, найбільш сприятливі для цілісного розвитку дитини як особистості, формування її психічного здоров’я (О.Л. Кононко, В.К. Котирло, С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір, Л.Д. Мельник, З.П. Плохій). Проблему фізичного розвитку дітей дошкільного віку досліджують О.Л. Богініч, Е.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко, Л.А. Сварковську та ін. У працях І.І. Брехмана, О.Д. Дубогай, Р.З. Поташнюк та ін. значна увага приділяється питанням дотримання підростаючим поколінням здорового способу життя. Водночас залишається недостатньо вивченою проблема організації освітнього процесу з формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я. Мета – розкрити деякі підходи до організації навчально-виховного процесу з формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я, компетентності у фізичній, психічній і соціальній його сферах.

Педагогічний процес з формування ціннісного ставлення до власного здоров’я у дітей старшого дошкільного віку передбачає розкриття істотних зв’язків і залежностей, які існують між станом здоров’я людини та її способом життя, рівнем знань про здоров’я, настроєм, стосунками з іншими людьми. Пріоритети в загальній системі роботи мають бути віддані навчально-виховній діяльності. Основне її завдання – розвиток у дітей усвідомлення цінності здоров’я і здорового способу життя, що сприяють становленню активної особистості. Ми вважаємо, що дитина, у якої буде сформоване сприйняття власного здоров’я як особистісної цінності, намагатиметься свідомо коригувати свою поведінку щодо здорового існування. Тобто, буде бережно ставитися до власного здоров’я і здоров’я оточуючих; прагнути до адекватного сприйняття знань і навичок по його охороні, їх втіленню у повсякденне життя. Для досягнення мети необхідно спрямувати освітній процес на виконання певних завдань.

Систематизувати знання дітей про:

  • фізичну сферу здоров’я (будову тіла, функції органів тіла, засоби збереження здоров’я тощо);
  • психічну сферу здоров’я (почуття та емоції, керівництво ними);
  • соціальну сферу здоров’я (залежність стану здоров’я від умов життя; правила поведінки в суспільстві; негативний вплив шкідливих звичок на здоров’я тощо).

Сформувати вміння (навички):

  • у фізичній сфері здоров’я: самостійно піклуватися про власне здоров’я, орієнтуватися у показниках свого фізичного стану, використовувати знання про функції органів тіла в різних видах діяльності;
  • у психічній сфері здоров’я: зосереджуватися на приємних спогадах, використовувати їх для покращання настрою, контролювати негативні емоції;
  • у соціальній сфері здоров’я: оцінювати життєві ситуації, прогнозувати результати діяльності, , наслідки поведінки, безконфліктно спілкуватися, піклуватися про хворих, з повагою ставитися до здорових.

Розвинути установки до:

  • самостійного виконання оздоровчих процедур;
  • прояву позитивних емоцій у процесі здоров’я творчої діяльності;
  • дотримання здорового способу життя.

Одним із актуальних завдань у практиці роботи дошкільних навчальних закладів є забезпечення кваліфікованої допомоги у наданні дітям знань про основи здоров’я, виробленні навичок збереження, зміцнення і відновлення фізичного, психічного і соціального здоров’я дітей. Важлива місія у цій діяльності належить вихователям дошкільних навчальних закладів. Великий педагог В. Сухомлинський з цього приводу писав: „Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили...”.

Навчально-виховний процес з формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я педагогам доцільно будувати на таких принципах:

  • науковості (усі відомості, що пропонуються дошкільникам, повинні ґрунтуватися на науковому фактичному матеріалі);
  • доступності (наукова інформація має бути адаптована до сприймання дітьми дошкільного віку, логічно структурована);
  • наочності (інформацію, що надається дітям, доцільно супроводжувати демонстрацією наочного матеріалу, проведенням дослідів, прикладами з життя дітей, літературних джерел, використанням художнього образного слова тощо);
  • системності (нові знання повинні базуватися на загальних знаннях, які вже мають діти, сприяти формуванню в дошкільників уявлень і понять щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я);
  • урахування індивідуальних особливостей дітей (обов’язково враховувати індивідуальні можливості особистості);
  • активності особистості (теоретичні знання доцільно закріплювати в практичній діяльності, створивши умови для самостійного пошуку дітьми фактичного матеріалу щодо формування складових здоров’я).

Для формування компетентності дітей у сфері фізичного здоров’я необхідно щоденно планувати і проводити освітню роботу, використовуючи дидактичні ігри, посібники, художні та фольклорні твори, ілюстрації. Створювати умови для самостійного визначення дітьми функцій органів тіла, а саме: проводити досліди, експерименти, пропонувати для виконання проблемні завдання відповідно до теми, що вивчається. Під час виконання вихованцями гігієнічних і загартувальних процедур, у ході сюжетно-рольових ігор „Сім’я”, „Дитячий садок”, „Лікарня”, „Перукарня” закріплювати назви органів тіла і правила догляду за ними. Необхідно спонукати дітей встановлювати зв’язок між станом окремих органів тіла і загальним самопочуттям, робити висновки щодо доцільності дотримання здоров’язберігаючого стилю поведінки.

Кожні два тижні доцільно оновлювати комплекс вправ із коригувальної гімнастики та проводити її з дітьми з метою формування правильної постави, зміцнення стоп, м’язів тіла. Постійно спонукати дошкільників контролювати поставу в однолітків та рідних, пояснювати вплив постави на стан внутрішніх органів людини. У процесі спілкування доводити вихованцям доречність щоденного виконання фізичних вправ і дотримання рухового режиму, розкривати їх роль у розвитку організму дитини. Підтримувати бажання дошкільників організовувати рухливі ігри, придумувати власні загальнорозвивальні вправи. Спонукати слабоактивних дітей включатися в ігри, розваги.

Старших дошкільників слід привчати до самостійного виконання загартувальних процедур (миття рук до ліктів, обтирання тіла вологою рукавичкою, ходіння босоніж тощо), пропонувати виконувати їх з членами родини. Під час щоденних прогулянок акцентувати увагу дітей на властивостях сонця, повітря і води, які сприяють підтримці здоров’я. Спонукати вихованців робити висновки щодо власних відчуттів після переходу з приміщення на подвір’я.

Постійно акцентувати увагу дошкільників на культурі споживання їжі. Давати їм поняття про доцільність дотримання режиму харчування. Пояснювати дітям значення окремих продуктів для зміцнення і збереження власного здоров’я. У старших дошкільників доцільно формувати елементарне уявлення про функціонування системи травлення. Необхідно навчати дітей правилам безпеки життєдіяльності, закріплюючи їхні знання у процесі моделювання життєвих ситуацій здоров’язберігаючого змісту. Постійно здійснювати медико-педагогічний контроль за станом фізичного здоров’я вихованців. Повідомляти батьків про результати обстеження дітей.

Для формування компетентності дітей у сфері психічного здоров’я необхідно створити в групі атмосферу шанобливого ставлення до людини, яка вміє підтримувати на належному рівні власне здоров’я, а також піклується про здоров’я інших людей. Середовище, у якому перебувають діти, бажано максимально наблизити до домашньої обстановки. Проводити різноманітні заходи, що сприяють збереженню психічного здоров’я дошкільників. Організувати в групі куточок релаксації, домашньої іграшки тощо. Необхідно надавати дітям знання про емоції людини, розвивати вміння контролювати власні негативні емоції, у повсякденному житті закріплювати правила ввічливої поведінки. Доцільно акцентувати увагу дітей на недопустимості некоректного ставлення до оточуючих. У процесі спілкування розвивати у вихованців здатність розрізняти почуття людей і відповідно на них реагувати. У ході сюжетно-рольових ігор „Сім’я”, „Дитячий садок”, „Поліклініка”, „Лікарня”, „Театр” моделювати життєві ситуації різної емоційної спрямованості.

Вихователь має з повагою ставитися до ініціатив, ідей, побажань дошкільників з питань формування знань про здоров’я, включати їхні пропозиції в подальшу навчально-виховну роботу. Дітей старшого дошкільного віку можна навчати з терпимістю ставитися до однолітків, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між поведінкою, стосунками з однолітками і станом здоров’я. Спонукати вихованців аналізувати конфлікти, що виникають, з метою подальшого їх запобігання. Педагог не повинен залишати поза увагою жодної з проблем, що виникають у дітей і вирішувати їх в індивідуальному порядку, доброзичливо і спокійно.

У роботі з дітьми із заниженою самооцінкою допомагати виділяти власні сильні якості, формувати позитивне ставлення до себе. Доцільно у повсякденну діяльність включати бесіди “Що тобі подобається в собі?”, колективні завдання: зробити “ланцюжки вмінь”, психогімнастику, проводити ігри та застосовувати метод Ш. Амонашвілі „відповідь на вушко” тощо. Також використовувати у роботі зі старшими дошкільниками комплекс психогігієнічних ігор, вправ, наприклад, „Назви своє ім’я” (вчити представляти себе колективу, називати своє ім’я), „Лагідні слова” (виховувати доброзичливе ставлення до людей), „Як пройшов сьогодні день?” (формувати вміння аналізувати події, робити висновки).

Для формування компетентності дітей у сфері соціального здоров’я необхідно пояснювати їм, що дотримуючись здорового способу життя, вони зможуть краще пристосуватися до умов навколишньої дійсності, легше навчатимуться у школі, сприймати нову інформацію, радіти спілкуванню з однолітками і дорослими. Вихователь має надавати дошкільникам можливість за власним бажанням повторювати, моделювати, аналізувати з товаришами ситуації, які сприяють формуванню соціального здоров’я. Бажано розробити ситуації за темами: „Етикет у житті людини”, „Я, сім’я і всі люди” „Я і мої друзі” тощо.

Для збагачення досвіду діяльності в колективі і позитивного ставлення до однолітків, доцільно впроваджувати види діяльності, які потребують співпраці вихованців. Це сприятиме розвитку в дітей уміння надати допомогу, діяти, не заважаючи іншим, тактовно вказувати на недоліки, аналізувати власні дії та їх наслідки. Вихователям, у свою чергу, необхідно постійно демонструвати бажану поведінку. Дошкільники мають бачити, що педагог їх поважає, співпрацює з ними, шукає взаємоприйнятних рішень, висловлює емоції за допомогою слів. Така модель поведінки дорослого сприяє утворенню в групі атмосфери дружби та взаємодопомоги, а діти починають наслідувати поведінку вихователя. Доречно також моделювати разом із дітьми проблемні ситуації, що стосуються формування соціального здоров’я. Роль дитини з негативною поведінкою інколи може взяти на себе вихователь. Таким чином педагог допоможе дітям зрозуміти недопустимість подібної поведінки.

Під час самостійної художньої діяльності бажано пропонувати дітям складати казки і створювати малюнки про те, що допомагає бути здоровим, про чуйність і байдужість, про звички, які зберігають, і які руйнують здоров’я, про дружбу тощо. Малюнки дітей доцільно присвячувати таким темам: “Мій лікар“, “Улюблений куточок природи”, “Я і моя сім’я”, “Моє рідне місто”, “Свято в нашій сім’ї” тощо.

Проводити роботу з формування в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я необхідно у тісній співпраці з батьками. Запрошувати їх до участі в просвітницьких і оздоровчих заходах, що проводяться в дошкільному навчальному закладі: батьківських зборах, дискусіях, консультаціях, бесідах, практичних заняттях; Днях здоров’я, Днях відкритих дверей, туристичних походах, спортивних розвагах тощо.

Вищезазначені методичні рекомендації спрямовані на корекцію діяльності педагогів у процесі організації навчально-виховного процесу дошкільного навчального закладу в контексті формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я. Дослідженнями підтверджено, що результативність роботи проявляється у зміні поведінки вихованців. Вона характеризується толерантністю стосовно інших людей, зацікавленістю дошкільників інформацією щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я, позитивним емоційним ставленням до виконання оздоровчих процедур, сформованим умінням мотивувати власні дії, спрямовані на оздоровлення організму, і бажанням їх виконувати, прагненням дотримуватися здоров’язберігаючої поведінки. Все це свідчить про доцільність проведення цілеспрямованої роботи з формування в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, починаючи з дошкільного віку.

Література

Андрющенко Т.К. Формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку: Дис… канд. пед. наук: 13.00.08 / Інститут проблем виховання АПН України. – К., 2007. – 258 с.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. / Наук. ред. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. „Дошкільне виховання”, 2003. – 243 с.

Лохвицька Л.В., Андрющенко Т.К. Дошкільникам про основи здоров’я: Навч.-метод. посіб. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 176 с.

  • п

 

Інші сайти

img img img img img img img img img img

Оцініть сайт

дуже добре
добре
піде й так
погано
гірше не буває

Розробка сайту- vbs.com.ua


Перехід вверх       
Рейтинг@Mail.ru Головна сторінка