Меню

Украї́нська абе́тка — сукупність літер, прийнятих в українській писемності та розміщених у певному усталеному порядку.

Теперішня українська абетка має 33 літери:

а, б, в, г, ґ, д, е, є, ж, з, и, і, й, ї, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ, ь, ю, я.

Інколи також до неї зараховують апостроф (’), що має фонетичне значення і є обов'язковим знаком на письмі, але літерою не вважається й формально до алфавіту не входить.

Сучасна українська абетка є кириличною й складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 48 фонем.  

 

    АБЕТКА-ЛІЧИЛКА

А, Бе, Ве, Ге, Ґе, Де, Е —  Ось вже перша сімка є.
Є — не сім, а вісім! —  Сперечались Же, Зе, И —
Далі пісеньку вели.

І — мирило Їх, а iЙ —  в шапочці стоїть новій.
Ка, еЛ, еМ, еН, О, Пе, еР    разом ходять відтепер.

еС — свистало, Те — товклось,   У, еФ, Ха, Це, Че здалось:
Ша і Ща в гурті зівак   Загубили Ь (м'який знак).
Ю і Я не вийшли з гри:   — Всі ми тут, нас — тридцять три!

      АБЕТКА   ДОШКІЛЬНЯТОК 

Алла любить вишивати, А Андрійко малювати. 

Білий сніг укрив зимою Білою все пеленою. 

Вова віршики складає, Віра вголос їх читає. 

Грибів з лісу несем кошик - Гарний зварить мама борщик. 

Даша мамі помагає, Дуже добре замітає. 

Елі з міста привіз татко  Електронне звіренятко. 

Єва зовсім невеличка,  Є ще меншенька сестричка. 

Женя дуже славний хлопчик,  Жвавий, буцімто горобчик. 

Зіна вельми посмутніла:  Загубилась ляля Ніла. 

И - це буква виняткова,  И не починає слова. 

Іван яблуньку стрясає,  Інна яблучка збирає. 

Ївга знає, що ведмеді  Їздять на велосипеді. 

Йорш утнув недобру штуку, Йосипа вколов у руку. 

Кобзарі пісні співають, Кобзи дзвінко вигравають. 

Льоні хочеться літати, Льотчиком бажає стати. 

Мрія дівчинки Марусі - Мати по сережці в вусі. 

Настя добру має вдачу: Не сварливу, не ледачу. 

Огірочки зелененькі Оля вибирає в жменьки. 

Пави ходять величаві - Птахи горді та яскраві. 

Романкові не до жарту: Рік мине, і він - за парту. 

Соловейко на калині  Співа вільній Україні. 

Тані любо біля хати  Танцювати-витинати. 

Уля-мама Гені-сину  У гайку збира малину. 

Федько вчиться веслувати,  Фрося - човном кермувати. 

Христя на бандурі грає,  Хист музичний, кажуть, має. 

Цап до кіз прийшов раненько,  Цілий день співав тоненько. 

Червоніють спілі вишні,  Чепурні, солодкі, пишні. 

Шура встала вранці-рано,  Шию вимила старанно. 

Щука хижа, як акула,  Що набачила - ковтнула. 

Юля догляда рослини:  Юку, мальву, дві калини. 

Яць казав: "Рак-неборак, Як ущипне, буде знак!" 

Є ще буква "М'який знак",  Яка пишеться отак: Ь ь.

Надія КИР'ЯН    НЕСЛУХНЯНА АБЕТКА 

Абетка Бігла Весело...
Гуділи Ґедзь і Джміль.
Е - екало, Є - єкалo
Жувало Зе Кисіль. .. "
І їхало до Йоржика,
Кричала Лиска Му-у-у,
На Огірка Полізло еР,
Сміялось Те до У.
еФ - фукало, Ха - хрюкало,
Цапочок Чобіт Шив
Щипались Юля і Ясько,
А ЗНАК М'ЯКИЙ (Ь) сидів.
Що ж робить він, той знак?
Він літери пом'якшує. Отак:
кінь, день, тінь.

  Станіслав Бондаренко      АБЕТКА

Абетку, Бач, Вивчають Ганна,
Данило, Едик, Єва, Жанна.
Завчають: Ич, Іще, Їжак,
Йосько, Комар — Літать Мастак.
Напевне, Осінь Прийде Ранком:

Створив Туман Уже Фіранку...
Хвалько Цвіркунчик, Чапля, Шпак
Щебечуть: Ю, Я, Ь (м'який знак).           

 

Іван АНДРУСЯК
ЗВІРЯЧА АБЕТКА

А

Анаконда на Акулу дуже зла:
«Всі абетки починаються з Акули!
Ось якби абеткаркою була,
ви б про злюку-забіяку й не почули».

Їй Акула відповісти може всмак –
тож і сердяться, і б’ються вже, і лаються...
Та малесенька Амеба: «Що ж ви так?
Все одно абетка з мене починається».


Б

Бегемоти вечеряли доти,
доки сонечко їх зранку
не позвало до сніданку.

Тож іще годин зо п’ять
все їдять, їдять, їдять...
Як би їм тепер повідати,
що уже пора й обідати!


В

Вовку-вовку, скажи скоромовку –
за телячого хвоста,
щоб не видалась проста;
за хвоста лисичого,
щоби не позичена;
за хвоста сорочого,
щоби не зурочена.
А на власний сяде хвіст –
скоромовку Вовчик з’їсть.


Г

Горобець
знайшов камінець
і продав вороні
за штани червоні;

а штани в синички
виміняв на свічку,
щоб Горобченята
вчилися читати.

Він увечері – еге! –
їм покаже букву “Г”.


Ґ

Ґібон і Ґрізлі
на дерево лізли.
Ґібон – шасть,
Ґрізлі – трісь...
«Ото напасть!
Сам, Ґібоне, лізь!»


Д

Дятел – дядечко ввічливий.
Зранку постукає чемно:
«Ви не хробак? Вибачте.
Потурбував даремно».

Все це чудово так,
якщо справді ви не хробак.


Е

Ему з Австралії –
панночка мила:
тоненька талія,
маленькі крила.

Ото б ще почути її голосок...
Та жаль – заховала голівку в пісок.


Є

Єхидна ходила
на гору кошлату
щотемної ночі
весну зустрічати.

«Єхидно, Єхидно,
чи сонце вже видно?»
«Іде поза мною
під руку з весною».


Ж

Жайвороненята не журяться,
лиш від сонечка жмуряться.
Понад жовтими хлібами
виглядають тата й маму:

«Принесуть нам смакоти,
приголублять, заколишуть...
Тепле сонечко, проте
мама й тато ще тепліші!»


З

Зайчики-пузанчики,
на капусту ласі,
з’їли два качанчики
і горнятко каші,

а тоді журилися,
що було негусто,
бо для них зварилася
каша не з капусти.


И

Индик-шпиндик,
на носі линдик,
хвостяра окатий
іде доню лякати.
А наша доня
уже велика –
ні индика не боїться,
ні навіть індика.


І

Іхтіозавр прийшов на базар
купувати шалики
для Іхтіозавриків.

Та на базарі – видно й здалеку –
немає отакенних шаликів.
Чи, може, доню, знаєш ти,
де розмір тисячний знайти?


Ї

Їжаченятко
їло шоколадку.
«Ох і смачнюща
ця шкаралуща!»


Й

«Йоржику-Йоржику,
де ти бував?»
«Маминим коржиком
птиць годував.

Птиці у вирій
летять не голодні –
і в теплім намулі
засну я сьогодні».


К

Крокодили по воду ходили.

Взяли відер сімдесят,
двісті сорок сім горнят,
сотню глечиків, мішок
і півтисячі пляшок,
бочку, діжку, ванну – от! –
ще й, звичайно, повен рот.

Принесли. А за хвилинку
кажуть: «Ой! Іще б краплинку».


Л

Левеня казало «л-л-л!».
Гралося – і ось
перестрівся Левеняті
в лісі дядько Лось.

«Ти, – сказав, – не левеня,
а маленьке ревеня,
бо ревеш лише тоді,
коли очі на воді».

«Ні, – сказало Левеня, –
я селдитий звіл.
Хто мене облазить хосе,
тому галкну «р-р-р!»


М

Миша-мама Миші-доні
заплете косичку,
вдягне платтячко червоне,
взує черевички,

дасть портфелика шкільного,
відведе за руку.
«Дуже смачно, люба доню,
гризяти науку».


Н

Носорожачі стежки
аж до річки навпрошки,
а від річки навпаки
Носорожачі стежки.

Десять Носороженят
знали десять стеженят.
Одинадцята, як стрічка,
привела назад до річки,

бо куди б їм не піти –
пити хочеться завжди.


О

Оса до Оси:
«Черевички неси!
Ось уже на носі
осінь,
Осенята бігають босі».

А Оса Осі відповіда:
«Босі – це зовсім не біда.
В черевичках важко Осі.
Осенята хай літають усі».


П

Поросята по росі
покачатись
вийшли всі.
Потім бідкалися дуже:
«Ох-ох-ох, роса яка!
І холодна, і бридка...
Значно краще у калюжі».


Р

Рак до річки йшов
уперед хвостом
і перед мостом
відпочити став.
Приверзлось йому,
що він за мостом –
розвернувся Рак
і пішов на став.


С

 Слоненятко любить татка,
любить маму Слоненятко,
любить братика й сестричку
і солодку полуничку,

з молочком тепленьку кашку,
любить зайчика і пташку,
любить кицю, їжачка
і смішного павучка,

любить річку, ліс і хатку
і маленьке Слоненятко –
з дзеркала воно щодня
дивиться на Слоненя.


Т

Тарантуленятко плакало,
бігло до татка Тарантула:
«Ой! Татусю!
Там люди! Боюся!
Вони страшні –
в них так мало ніг...»


У

Удав
книжку листав.
Сторінок сто
перегорнув хвостом.
А тоді каже: «Хвостик втомився,
а я читати ще не навчився».


Ф

Фазан знайшов казан,
наварив борщу
і поніс до Щук.

Щуки смакували,
Фазана питали:
«Чи нема у тебе
до борщу пампушки?
Ми тобі за неї
наготуєм юшки».


Х

Ховрашок знайшов пиріжок,
вигриз серединку,
сховався в хатинку.

Там він буде спатки
в пиріжковій хатці,
а як зійде сонце –
прогризе віконце.


Ц

Цвіркун до Цикади
приносив цукати,
цукерки пудові
і дині медові.

Цикада щаслива:
«Чого нам чекати?
А нумо, Цвіркуне,
дуетом співати».


Ч

Черепаха чеберяла
чорною ріллею.
Залишалась чорна стежка
на ріллі за нею.

Бігла стежкою тією
золота Мурашка.
«Ой! Якби не Черепаха,
тут було би важко».


Ш

Шиншила сорочечки шила.
В них Шиншиленята
ходять погуляти.

Старшому зелена,
меншому біленька –
кожному інакшу
приготує ненька.

Так їй буде легше
їх розпізнавати –
діток вісімнадцять,
і усі близнята.


Щ

Щиглик щиро щебетав,
щебетав.
Слухав Щигля чоботар,
чоботар.

І такі він чоботята пошив,
що щебечуть на сімсот голосів.

Цок підківками на різні лади –
Щигленяточок до танцю веди.


Ь

Ьнело
дивився в укір.
Дивно йому було,
що там за звір.

А ріка легка
забавлялася –
відобразила Оленя
й усміхалася.


Ю

Юрок
на урок
приніс проса жменьку
і солодкий огірок
заховав в кишеньку.

Просо – дзьоб,
просо – дзьоб,
огірочком хрусь!
Весь урок
наш Юрок
як не верть, то круть.

Він і досі, мабуть,
все те наминає, –
а урок
наш Юрок
не питай – не знає.


Я

Як не робить абияк
жодної роботи.
Він спершу спитає «як»,
вислуха – і потім
кожну справу зробить так,
що дивуються всі: «Як?!»
 

Василь КРАВЧУК   АЗБУКА ЗООПАРКУ

АНТИЛОПИ
Антилопи в зоопарку
Хочуть сонця і весни.
Їм в гарячі дні не жарко,
Бо із Африки вони.

БІЛКА
Білка стрибнула на гілку.
Погойдала гілка білку.
Погойдалась білка трішки
й пострибала по горішки.

ВОВК
Виє в лісі вовк сердитий.
Хоче зайчика зловити.
А вухастий стриб убік
І від, вовчика утік.

ГОРИЛА
Говорила горилі горила:
Я давно уже мрію про крила.
Коли б мала орлині я крила,
Всі вершини давно б покорила.
Та даремно вона говорила.
Бо горила - тварина безкрила.

ДОГ І БУЛЬДОГ
Дог зустрівся із бульдогом
І сказав бульдогу дог:
- Вирушаймо у дорогу.
- Будем бігати удвох.

ЕФА
Ефа - зла змія пустелі.
Там, де піски, там, де скелі
Кожен знати ефу мусить.
І Обережно! Ефа вкусить.

ЄНОТ
Є на Кавказі Єнот-полоскун.
Має він звичку таку:
Здобич піймає для себе в ліску
І прополоще в струмку.

ЖИРАФА
Жоден звір не схожий з нею,
Із твариною цією.
В неї дуже шия довга.

Ця жирафа довгонога.
І дивується людина:
Це тварина чи жердина.

ЗЕБРА
Зебру кожен упізнає.
Зебра в Африці гуляє.
Ходить зебра у гурті
У смугастому пальті.

ТЕЛИЧКИ
И-И! - лунає біля річки,
Тишу будячи м'яку.
Там пасуться дві телички
На зеленому лужку.

ІЗЮБРИ
Ізюбри струнки величні
Багато в них сили й краси.
І хоч до людей вони звичні,
Їм сняться сибірські ліси.

ЇЖАЧОК
Іде по лісу їжачок.
На ньому шуба з голочок.
Їжак по їжу йде щодня,
Бо в нього є їжаченя.

ЙОРЖИК
Йосип йоржика піймав.
Вже й в руках його тримав.
Раптом йоржик в річку скік.
І від Йосипа утік.

КРОКОДИЛ
Крокодил до крокодила
Припливав просити мила,
Бо набридло крокодилу
Умиватися без мила.

ЛИСИЦЯ І ЛАСИЦЯ
Ласиця в лісі стріла лисицю:
- Здрастуйте, Лисице, мила сестрице.
Лащиться ласиця, просить лисицю:
- Жовту на зиму позич рукавицю.

МАВПОЧКА
Мавпу Микола у клітці побачив.
Ох і вертлява! - про себе відзначив.
Це б оту мавпочку взяти до школи,
Мабуть, крутилася б гірше Миколи.

НОСОРІГ
Носорогу носоріг
Зачепив на носі ріг.
Заболів на носі ріг,
Аж скривився носоріг.

ОСЛИКИ
Ослик з осликом зустрівся.
Ослик ослику хвалився:
Я співатиму. Ти спухай,
Нашорошуй добре вуха.
У таких чудових вух,
Мабуть, є музичний слух.

ПІТОН
Петрик з Павпиком гуляли,
зоопарку побували.
їм побачили пітона.
Мабуть, важив він півтонни.

РИСЬ
Рись на дереві сидить.
Може стрибнути умить.
Дуже грізна кішка рись.
Рисі в лісі стережись.

СЛОН
Слон, слониха й слоненя
Йдуть купатися щодня.
Дуже раде слоненятко
Як його купає татко.

ТИГР
Тигр котові щось шепоче
Познайомитися хоче;
Йди до мене напрямки,
Ми ж з тобою свояки.
Але кіт чимдуж тіка
Від такого свояка.

УДАВ
Удає удав, що спить.
Ліг. Згорнувся.
Не здригне.
А звірок лиш прибіжить,
Він його умить ковтне.

ФАВНА
Є на світі мавпа Фавна.
По деревах лазить справно.
В джунглях водиться віддавна
Невеличка мавпа фавна.

ХОВРАШОК
Ховрашок будує хатку.
Дуже спритно риє нірку.
Щоб харчів було в достатку,
Він рихтує в ній комірку.

ЦАПОК
Цілий день на ланцюжку
Цап кружляє на лужку.
Це б він випас весь лужок,
Та якби не ланцюжок...

ЧЕРЕПАХА
Черепаха не спішить -
Черепасі є в чім жить.
Помалесеньку повзе
Й на собі свій дім везе.

ШАКАЛИ
Шукали шакали поживу в степах;
Де вітер шугає в широких ярах.
Аж вили від злості сердиті шакали -
Харчів не знайшлося. Даремно шукали.

ЩУРІ
Щось попискує в норі -
То збираються щурі.
Щоб в комору нишком влізти
Й щось смачненьке там поїсти.

ЮННАТИ
У юннатів є девіз -
Берегти тваринок скрізь.
Юра каже мамі й тату:
- Буду також я юннатом.

ЯЩІРКА
Якось ранком полювати
Бігла ящірка хвостата.
Поряд зайчик пробігав,
Страшно ящірку злякав.
Затремтіла, наче лист,
І в траві згубила хвіст.
                                     

Інші сайти

img img img img img img img img img img

Оцініть сайт

дуже добре
добре
піде й так
погано
гірше не буває

Розробка сайту- vbs.com.ua


Перехід вверх       
Рейтинг@Mail.ru Головна сторінка