Меню

Дитина знає, що  вона прекрасна, а дорослі, нажаль,

роблять все щою вона іноді про це забула! 

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА  ДЛЯ  БАТЬКІВ

ПРАВИЛА ПОБУДОВИ СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ 3 ДІТЬМИ «ГРУПИ РИЗИКУ» 

З неспокійною дитиною

v Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко оберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

v Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.

Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є  інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти.

Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль, співчуття. Не треба по­турати дитині, не треба змінювати своїх вимог.  Коли дитина заспокоїть­ся, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

З конфліктною дитиною

v  Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими, тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

v Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, спровокували.

v  Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, зазначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.

Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час одна дитина  завжди перемагає, а інша виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

Із сором'язливою дитиною

v Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошу до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошу дітей до себе, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, вчити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей.

v  Не варто постійно турбуватися за дитину, намагатися повністю оберігати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не вирішуйте самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй повну свободу діяльності.

v  Постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах.

v  Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних із спіл­куванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, в дитя­чому парку, кінотеатрі тощо).

 Із замкнутою дитино.

v  Слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця і знайомити з новими людьми.

v  Підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.

v  Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

v  Якщо попри всі ваші зусилля дитина стає  більш замкнутою і відчу­женою, зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв'язанні цієї проблеми.

 3 агресивною дитиною

v Слід пам'ятати, що заборона і підвищення голосу - неефективні спо­соби подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде по­долано.

v Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допус­кайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».

Подружнім  конфліктам – стоп!   -         поруч дитина

 В сім’ї де конфлікт продовжується   довго, утворюється трикутник. Теорію «трикутників» психологи сім’ї перейняли з антропології та соціології. Отож якщо між двома особами є довготривалий, виразний конфлікт і ще коли він супроводжується великою напругою- тоді напруга зменшується коли в конфлікт включити третю особу. В сім’ї автоматично учасником протистояння стає дитина. Це відбувається несвідомо. Твориться патологічний трикутник. Тут вже не йдеться про сварку. Дитина тепер вже на постійно стає стороною в конфлікті і що найгірше реагує на це драматично.  Батьки зовсім не усвідомлюють проблем з дитиною. Це проявляється   тоді коли мале починає наприклад хворіти, або стає «неслухняне» - тоді треба ним серйозно піклуватися. 

В таких трикутниках може бути так, що кожний  з батьків намагається перетягнути на свій бік нащадка. Мама скаржиться часом на батька, батько піддає сумніву рішення мами. Обоє намагаються бути близько з дитиною.

І навіть не сваряться. Тоді дитина  стає перед серйозним конфліктом відданості, вона або добра дитина мами або тата. Тимчасом вона рівно кохає маму і тата і одночасно хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, переживає що батько гнівається, що йому прикро – і навпаки.

Така ситуація доводить до нервових розладів в дитини. Це однак лише одна з форм патологічного трикутника. Може бути також так, що конфлікт між батьками відвертий і дитину перетягли вже на один бік. Утворюється коаліція наприклад матері з донею. Тоді підчас сварки дитина стає на боці мами, відкидаючи батька, що в подальшому розвитку приносить серйозні наслідки.

Може бути також такий трикутник, де всі невдачі, агресію  батьки переносять на дитину. В такій сім’ї батьки в нічим не можуть погодитися окрім одного- в них «невдала дитина». Такі діти поводяться агресивно, часто  прояви  негативізму,    а коли  підростають, шукають поваги поза домом в субкультурних середовищах,  залишають батьків. Їхня самооцінка найчастіше просто вщент розбита

Буває також, коли постійний конфлікт проявляється тим, що батьки надто зосереджуються на здоров’ї дитини. Такі діти часто слабкіші за ровесників, несамостійні. В батьків «хвора» дитина, що звільнює їх від дій які б могли врятувати їхній шлюб і взаємні відносини. Тут конфлікт серйозно прихований і на зовні всім здається що це зразкові сім’ї, в яких ніколи не сваряться.

У кожній родині, великій або маленькій, тільки що створеній або «зі стажем», щасливій або не дуже, завжди є щось загальне для кожної з них, і щось індивідуальне. Розходжень між родинами може бути безліч. Й обумовлені вони тим, що в кожній існує набір своїх правил і законів, які впорядковують їхнє життя.

Правила — це очікування щодо того, як люди мають поводитися в певних ситуаціях і обставинах. Вони відображають погляди людей щодо того, що добре, що погано, що можна або не можна, і що буде, якщо цих правил не дотримуватися.

Правила в родині бувають двох типів:

- відкриті — тобто ті, які висловлюються відкрито, обговорюються членами родини, і їх можна за необхідності змінити;

-  негласні — це ті, про які ніхто не говорить уголос, але всі їх дотримуються. І проявляють себе ці правила вже тоді, коли хтось їх порушує. 

Дитяча агресивність і запобігання її виявам

    Підвищена агресивність є однією з найбільш гострих проблем не лише для           лікарів, педагогів і психологів, а й для суспільства в цілому Актуальність цієї            теми очевидна, оскільки кількість дітей з такою поведінкою  неухильно                     зростає, що спричинено сумою  ряду несприятливих факторів:

·        - погіршенням  соціальних умов життя дітей;

·        - кризою сімейного виховання;

·        - неуважністю педагогів до емоційно-психічного стану вихованців;

·        - зростанням кількості патологічних пологів, які мають наслідки для психофізичного розвитку дитини;

·       -  здійснюваною засобами масової інформації пропагандою культу насильства.

   В останні роки  науковий інтерес до цієї проблеми зріс, але, на жаль, праці            науковців у більшості випадків уміщують лише теоретичні розмірковування про її   прояви й механізми. У той же час досліджень, що базуються на реальному              досвіді корекції й терапії, відносно небагато.

  Жодна поведінка так не нервує батьків і педагогів, не дезадаптує так дітей, як        агресивність. Агресивність проявляється в широкому діапазоні: від різких              висловлювань до фізичних дій, являючи собою той випадок, коли замість             співчуття дитина викликає загальне роздратування і часто – агресію у відповідь.

   Відомо, що агресія закладена в людині біологічно. Це механізм, який у давні       часи давав людині змогу вижити серед більш пристосованих і сильних тварин.         Сучасні психологи виділяють позитивну агресію, яка забезпечує можливість         виживати  індивіду, групі чи суспільству в цілому, і  агресію негативну, яка              скерована на задоволення власних бажань шляхом заподіяння шкоди іншим.          Межа між ними досить тонка.  

  Агресивна поведінка  може проявлятися:

-  засіб досягнення значимої цілі;

- спосіб психологічної розрядки;

спосіб задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні.

  Агресивна поведінка  складається з трьох компонентів: пізнавального,   емоційного і вольового. Пізнавальний включає в себе розуміння ситуації,                  виділення об’єкта і мотивацію для прояву агресії. Емоційний компонент являє        собою легке виникнення негативних емоцій: гніву, злості, презирства тощо.            Вольовий компонент -  цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність -              якості самі по собі позитивні. Всі вони пов’язані з фізіологічними якостями            особистості дитини – темпераментом, інтроверсією, екстраверсією тощо.

 За формою агресивні дії можуть бути різноманітні. Сюди включають дитячу          неслухняність,  суперечки, бійки й конфлікти, дискусії, образи, насильство,              зґвалтування тощо. Серед психологічних особливостей, що  провокують               агресивну поведінку, зазвичай виділяють:

- недостатній інтелектуальний розвиток;

 - занижену самооцінку;

- низький рівень самоконтролю;

- недорозвиненість комунікативних навичок;

- підвищену збудливість нервової системи внаслідок різних  причин

               (хвороби, травми).

 Розрізняють поняття агресія і агресивність. Перше розглядають як окремі дії,        вчинки, друге – як відносно стійку якість особистості, що виражається в                  готовності до агресії.   Види агресії:

- реактивна;

 - аутоагресія;

- фізична;

- цільова;

- пряма;

- прихована;

інструментальна;

- вербальна;

 - гетероагресія;

- спонтанна. 

Етіологічними факторами патологічної агресивної поведінки є:    

 - Дисгармонійне виховання.

 - Бездоглядність.

- Приклади агресивної поведінки в оточенні.

- Досвід насилля (морального, фізичного, сексуального) в сім’ї чи поза  нею.

- Стрес і фрустрація базових потреб дитини.

- Соціальна неуспішність, непопулярність серед ровесників.

- Вроджені фізичні аномалії.

- Хронічні соматичні захворювання.

- Ураження головного мозку.

- Неврози і невротичний розвиток.

- Поведінкові розлади.

-  Емоційні розлади.

- Посттравматичний стресовий стан.

- Психопатичний розвиток і особистісні порушення.

- Психотичний стан.

  Психологічна корекція агресивних форм поведінки проводиться різними методами за такими напрямками:

·     гра;

·     виділення зі звичного оточення і поміщення в корекційну групу (якщо встановлений зв'язок між агресивною поведінкою  і  оточенням);

·     творче самовираження (арт-терапія, малювання, конструювання, музика та інші види творчості);

·     сублімація агресії в соціальну діяльність (виконання доручення, громадської роботи);

·     сублімація агресії в спорт: краще залучати до групових видів спорту, які вимагають навичок співробітництва, а також до агресивних індивідуальних видів спорту, наприклад, боксу, карате;

·     участь у тренінговій групі з метою формування навичок конструктивної взаємодії і адаптивної поведінки.

Формування "Я-концепції"

 «Я - концепція» - це прояв самосвідомості, динамічна система уявлень людини про себе. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.

Самосвідомість у психологічній літературі розглядається як складне родове утворення в структурі психіки особистості, а образ «Я» - як видове. Образ «Я» - продукт самосвідомості, тобто вияву усвідомлення і оцінки індивідом себе як суб'єкта практичної і теоретичної діяльностей, ідеалів, переконань, що мотивують його активність.Види образів «Я»: соціальне «Я», духовне «Я», фізичне «Я», інтимне «Я», сімейне «Я» тощо, а також «Я» - реальне, «Я» - ірреальне, теперішнє, майбутнє, фантастичне.

На відміну від самосвідомості образ «Я», крім усвідомлених компонентів, містить невідоме «Я» на рівні самопочуття, уявлень. Головна функція образу «Я» - забезпечити інтегрованість, цілісність, індивіда, його особистісну сутність досягти суб'єктивної гармонійності. «Я» - концепція вивчається науками про людину і суспільство.   

          Які переконання заважають людині в житті?

 1. Кожен повинен любити мене.

2. Я все повинен робити краще за всіх.

3. Деякі люди погані, вони повинні бути покарані.

4. Речі і події не можуть відрізнятися від наших уявлень.

5. У моїх невдачах  винні інші.

6. Я знаю, що скоро відбудеться щось жахливе.

7. Краще не намагатися змінюватися.

8. Я потребую  когось сильнішого, ніж я.

9. Я не можу йти іншим шляхом.

10. Ваші проблеми є моїми.

11. Є тільки один шлях зробити це.

             Психологи радять мати інші переконанняустановки:

1. Все не повинні любити мене.

2. Помилки бувають корисні, якщо на них  вчитися.

3. Всі в чомусь погані. Немає абсолютно поганих людей. Люди різні.

4. Ми суб'єктивні. Я не повинен прагнути керувати всім.

5. Я повинен сам відповідати за свої помилки.

6. Потрібно радіти кожній хвилині (не переходь  моста, поки не дійшов до нього).

7. Я завжди можу спробувати. Важливо діяти.

8. Я вільна людина. Я потребую підтримки, а не в поводиря.

9. Я можу змінитися.

10. Ваші проблеми - це ваші проблеми.

11. Я можу бути гнучким. Завжди є вибір.

           Поведінка людини відображає  її переконання. Змінити іншу  людину  не можна, можна змінити своє ставлення до його вчинків. Змінивши свої переконання, змінимо поведінку, навчимося приймати іншу людину такою, як віна  є.

               Чому грубить дитина?

      Така поведінка - не що інше, як прояв агресивності. Саме виховання відіграє найважливішу роль у взаєминах з іншими людьми. Ось чому витоки поганого поведінки слід шукати насамперед у власній родині. Якщо з пелюшок малюк знаходиться в атмосфері доброзичливості, поваги і терпимості один до одного, він навряд чи виросте хамом. Але якщо  звик спостерігати, як батьки легковажать, заздрять, засуджують всіх, швидше за все, і сам малюк буде таким же. А якщо дитина грубить начебто на порожньому місці, коли атмосфера в сім'ї не дає до цього приводів?  Тут можливі три причини:

 1. Інфантильність. Такі діти з соціальним і психічним  статусом не відповідають своєму віку. Їх агресивність пояснюється тим, що вони ще не засвоїли правил співжиття, які їм уже належало б знати. У міру дорослішання їх поведінка швидше за все вирівняється. Особливо яскраво це буває помітно, коли в сім'ї одна дитина.

 2. Протест. Спалахи невдоволення, гніву, люті   виникають у відповідь на спроби дорослих принизити, образити  чи  цілком підпорядкувати своїй волі. Здебільшого така форма носить адресний  характер, тобто спрямована проти конкретних винуватців ситуації. Це може бути старший брат або батько, який вирішив примусити до чогосьдитину  силою, чи вихователь, вчитель, несправедливе покарання,  двійка.

 3. Патологічний характер. Це найстрашніше! Йдеться про переважання таких рис, як підвищена збудливість, злостивість, конфліктність. Як правило, це проявляється в ранньому віці. Нерідко характер дитина  успадковує від когось із родичів. Мабуть, це найважчий випадок, і батькам таких дітей можна тільки поспівчувати.

        Вплив ЗМІ на свідомість людей

 Вплив ЗМІ на свідомість людей мало хто розуміє - повідомлення про катастрофи, трагедії, фільму на цю тематику поглиблюють уявлення людей про суцільне зло і породжують нові трагедії. Інформаційний тиск напруження, бездуховності шляхом негативних деструктивних повідомлень суттєво впливає на думку та поведінку людей. Така інформація діє поступово через генетичні канали, моделює поведінку, досягаючи критичної маси «розморожує» глибинні інстинкти, потяги асоціальної поведінки.

Навіювання (внушаємість) словесним впливом діє на кожного. Якщо більша частина населення очікує економічних труднощів, катастроф, це дійсно призведе до депрессії. Ось чому прогнози про інфляції, хвороби, безробіття часто справджуються, налаштування на бідність – прямий шлях до зубожіння.

Один пікантний факт нещодавно дослідили вчені – чоловіки, зловживаючи ТВ втрачають чоловічі гормони, отже ТВ – справжній вбивця кохання й нащадків.

Пам'ятайте, в слові велика сила, вся мудрість та досвід в заповідях :

Що посієш – те й пожнеш.                           Не суди – не судимим будеш.

Полюби ближнього як самого себе.           За всяке «праздне» слово людина відповість.

Якщо відчуєте в себе чи інших зловживання слів з негативним змістом, заміняйте їх : бо вислови – «Я не можу, це неможливо, я втомилась, суцільні неприємності, жахливе самопочуття» – негативно впливають на свідомість і підсвідомість, незалежно від ступені серйозності вимовляння слів, притягують неприємності, хвороби.

Почувши історію з негативним змістом, не розповідайте її іншим, не доповнюйте драматизмом, а викресліть, забудьте про неї. А от оптимістичною новиною поділіться з усіма.

Вживаючи бездумно «але» порушуються всі збудовані комунікації :
«все це правда, але…» свідчить, що ця правда нікому не потрібна, ставиться під сумнів все сказане раніше (краще говорити «і» ). Сумніви – головний ворог впевненості.

Особливості перегляду телевізора

  1. Діти можуть дивитися ТВ не більше 1,5 години на день, з перервами
  2. Слідкувати за такими вимогами
  3. Дивитися тільки сидячи
  4. Відстань від екрана не менше 3-х метрів
  5. Тип ТВ (плаский, плазмовий) на дозволений час не впливає

Режим роботи з комп’ютером

  1. Працювати не більше 30 хв. на день з перервами
  2. Слідкувати за яскравістю екрана, освітленням робочого місця.

 

Інші сайти

img img img img img img img img img img

Оцініть сайт

дуже добре
добре
піде й так
погано
гірше не буває

Розробка сайту- vbs.com.ua


Перехід вверх       
Рейтинг@Mail.ru Головна сторінка